Давненько я не писала нічого в обговореннях, але ЦЕ ПРОСТО ТРЕШ. Такий високий рейтинг (а наразі він 4.77) можу обгрунтувати тільки тим, що тут в перекладі є 4 глави і всього вийшла 21, якщо правильно пам'ятаю. Але є ще новела і нижче я наведу аргументи, чому це, не знаю, як цензурно назвати, читати не варто. ML. Ууух, рідкісний екземпляр навіть серед найгірших. Слова арбузер недостатньо, щоб його описати і коли ти думаєш, що більше ненавидіти його вже не можна, з наступними главами відкривається все нова і нова огидна сторона. Нижче серйозні спойлери, тому на ваш страх і ризик, але, якщо чесно, то краще б вам їх відкрити, прочитати і
дропнути одразу.
Починається все з того, що психопат ML (звідси і далі - псих) використовує бідну дівчинку, яка молодша за нього на 8 років, як секс-іграшку протягом трьох років. Вже одного цього факту достатньо, щоб кинути читати це непорозуміння. Вона потрапляє до нього в руки, коли він її "рятує" від розбійників, коли та ховається вся в сльозах, тому що Ровену підставив друг, алеее. Скількись десятків глав по тому ми дізнаємося, що псих сам це підлаштував зі словами, що поки рано до неї йти, хай постраждає трохи більше, бо бачите, він образився, що при першій зустрічі вона показала себе йому милою невинною дівчинкою, а щурі йому донесли, що та насправді повія. Ревендж у нього такий з наступними трьома роками використання Ровени, як підстилки. Неважливо, поїхали далі. Вже не вдаватимусь в такі подробиці, бо глав багато, а розписувати все мені трохи лінь. Так от, дарує він гг каблучку, вона щаслива думає, що от, нарешті весілля, псих відправляє її на відпочинок на острів і каже, що закінчить зі справами і теж скоро буде. До героїні доходять слухи, що псих готується до весілля і сьогодні (через 15 днів) прибуває, вона біжить на пристань, а той виходить за ручку з іншою і каже, що та його майбутня дружина. Гг плаче, псих каже відвести її до кімнати. Приходить туди вночі, хамить, що та погано себе повела, а коли Ровена резонно питає за шмот (каблучку), він каже, що то просто подарунок і вона сама собі вигадала все, хоча всі ми знаємо, що він, криса, спеціально так зробив. Героїня плаче, каже, що вона його любила, псих кидає її на ліжко і каже "доведи". Робить свою негідницьку справу і після всього, поки той одягається, а Ровена з очима мертвої риби лежить в засосах, вона питає "ти мене хоч трохи любив?", псих відповідає щось, типу, "нє, то було просто весело". Далі гг, тікаючи, хотіла покінчити з собою, але згадала, що критичних у неї давно не було і просто поселилась далеко і надовго. Чому надовго? Тому що таймскіп у 5 років, за які псих її жодного разу не згадав, аж поки йому при розлученні не нагадала Сесіль (?), яка теж спробувала себе випилити у ванній, сказавши, що той вночі бормотав ім'я Ровени і, о, диво, його раптом почала боліти голова, проблеми зі сном і вирішив наш недогерой її відшукати. Знайшов. Пригрозив. Забрав. Сина її називав уб...кхм...ком і не дозволяв бачитись, а коли вже сам побачив і зрозумів, що син його: "ох, хі із джаст міні мі", то... Стоп, ви думали, я скажу, що стався хепі енд? Пфф, наївні, це лише середина. Забули, хто тут ML? Ні, він просто включив лебедя, типу, нічого не знаю, моя хата з краю. І до того догрався, що Ровена втекла ще на 1,5-2 роки (?) Вибачте, далі я вже не сильно і сама вчитувалась. За якийсь час вона повернулась, вірніше шкіра і кістки від неї, тому що син зник і всі думали, що помер, Ровена накинулась на психа "Ти - вбивця! Деніел - твій син! Ти... знав? Ха-ха. Звичайно, знав, не міг не знати... Як давно?" "- Майже одразу, як забрав тебе" "- Чому не сказав?" "- Боявся, що ти знову втечеш" *логіка покинула чат* Діалоги не цитовані, але сенс такий. До речі, псих зрозумів, що любить її ще аж за цей наступний період, поки вона була зниклою і вважалась мертвою, ахах. Короче, ясно, що сина Ровена повернула, був ще один кандидат на серце героїні, але, звичайно вона залишилася з тим *цензура*. В кінці автор навіть постарався впихнути нам милу сцену, але в нього не вийшло. За всю взаємодію між головними персонажами не було ЖОДНОГО промінчика світла, тільки одне скло-скло-скло. Ще й залишились разом...